«Психологічні особливості поведінкових стратегій подолання стресу в професійній діяльності»
Психологічна характеристика професійного стресу Стрес є найбільш характерним психічним станом, що виникає під впливом складних життєвих ситуацій. Само поняття стресу було введене в ужиток Гансом Селье в 1954 році. Г.Селье назвав це явище «адаптаційним синдромом» і з'ясував, що він протікає в три стадії, що розгортаються як єдиний процес: стадія тривоги, стадія резистентності (адаптації) і стадія виснаження. Стрес, що протікає в рамках перших двох стадій (еустресс), навіть корисний для організму. Це стрес, викликаний позитивними емоціями, або «несильний стрес, мобілізуючий організм». Якщо ж захисних сил організму недостатньо, наступає стадія виснаження адаптаційних резервів, що може привести до ряду психічних і психосоматичних розладів. Такий негативний вид стресу отримав назву «дистресс». Основними його симптомами є: знесилення, швидка стомлюваність, млявість, дратівливість, головні болі, зниження інтелектуальних можливостей, небажання що-небудь робити, мінливий настрій. Стрес (від англ. stress — напруга) — неспецифічна (загальна) реакція організму на дуже сильну дію, будь то фізична або психологічна, а також відповідний стан нервової системи організму (або організму в цілому). У медицині, фізіології, психології виділяють позитивну (еустрес) і негативну (дистрес) форми стресу. Можливий нервово-психічний, тепловий або холодовий, світловий, антропогенний та інші форми стресу. Яким би не був стрес, хорошим або поганим, емоційним або фізичним (або тим і іншим одночасно), дія його на організм має загальні риси.
Особливо від стресу страждає імунна система. У стресовому стані люди частіше виявляються жертвами інфекції, оскільки продукція та активність імунних клітин помітно падає в період стресу. Сучасна технологічна наука вирізняє такі важливі феномени критичних життєвих ситуацій, що характеризують психологічний контекст виникнення конфліктів, — стрес, фрустрацію, кризу і власне конфлікт. Фрустрація визначається як стан, викликаний наявністю сильної мотивованості для досягнення мети (задоволення потреб) та подолання перешкод на шляху до мети. Такими перешкодами для досягнення мети можуть бути причини різного характеру: фізичні (позбавлення волі), біологічні (хвороба, старість), психологічні (страх, брак інтелектуальних даних), соціокультурні (заборони, правила, норми). Фрустрація постійно наявна в людині, вона глибоко загнана всередину (в людину) і може за певних сприятливих умов вийти назовні у формі агресії як поведінки індивіда, спрямованої проти іншого індивіда чи групи людей, що може призвести до конфлікту. Криза характеризує стан індивіда, що виникає у вигляді проблеми, з якої він не може вийти чи вирішити її протягом нетривалого часу, внаслідок чого свідомість неначе капітулює перед проблемою. Стрес — це сильний прояв емоцій, який викликає комплексну фізіологічну реакцію, це стан душевного та поведінкового розладу, пов'язаного з нездатністю особистості доцільно діяти у відповідних ситуаціях. За частих стресових ситуацій у людини зникає апетит, настає депресія, знижується інтерес до роботи, спілкування, настає апатія, знижується ефективність праці.
Стресові ситуації негативно позначаються на здоров'ї, у людини з'являється цілий букет захворювань: виразки, мігрень, гіпертонія, астма, артрит, алергія, діабет, шкірні хвороби тощо. До чинників, які призводять до стресу, належать: дефіцит часу, негативні емоції, складні проблеми в сім'ї, мікроклімат у колективі, негаразди на роботі тощо. Профілактика стресу вимагає від особистості: • бути здатним змінити ситуацію; • вміти зменшити значення втрати того, до чого прагнув; • бути здатним прогнозувати не тільки успіхи, а й невдачі; • уміти розрізнити значні втрати від несуттєвих, невдачу — від катастрофи; • навчитися розслаблятися, аби дати організму відновити потенції; • бути готовим до спілкування з різними людьми ("він іншим бути не може"); • уміти навіювати позитивні образи, які б витісняли негативні ("який прекрасний день ."); • мати почуття гумору — посміятися над собою, розрадити душу ("це ще не кінець світу ."); • уміти вирізнити дві фундаментальні речі — здоров'я (яке не купиш) і роботу (яку можна змінити); • навчитися говорити "ні", коли неможливо сказати "так", ураховуючи при цьому, що доцільно знайти аргумент для "ні"; • намагатися вивчити психологію й тактику начальника та відповідно розмовляти з ним так, аби не втратити довіру до себе; • не погоджуйтесь із тим, хто висуває суперечливі вимоги, апелюючи до негативних наслідків, не займайте при цьому звинувачувально-агресивну позицію. Перша допомога в гострій стресовій ситуації: 1. У гострій стресовій ситуації не можна приймати жодних рішень; 2. Прислухайтеся до такої поради: рахуйте до 10; 3. Займіться своїм диханням. Повільно вдихніть повітря носом і на деякий час затримайте дихання. Видих здійснюйте поступово також через ніс, зосередившись на відчуттях, пов'язаних з вашим диханням. Подальші події можуть розвиватися так: 1. Якщо стресова ситуація спіткала вас у приміщенні: • встаньте, попросіть вибачення, вийдіть із приміщення, найдіть можливість побути наодинці; • знайдіть можливість змочити чоло й артерії на руках холодною водою; • роздивіться навсібіч, огляньте приміщення, подумки опишіть його зовнішній вигляд; • подивіться в небо, зосередьтеся на тому, як пливуть хмаринки; • наберіть води і поволі пийте, відчуваючи вологу в горлі; • випростайтесь, поставте ноги на ширину плечей, аби голова і руки вільно звисали додолу, зробіть глибокий видих, підніміть голову. 2. Якщо стресова ситуація сталася з вами поза приміщенням: • озирніться навколо, у думці назвіть усе, що ви бачите (про себе); • знайдіть будь-який маленький предмет (листочок, камінець, гілочку),уважно погляньте на нього (близько чотирьох хвилин), потім заплющить очі, уявіть його; • подивіться на небо, намагайтесь роздивитися, що там є; • якщо є можливість випити води, випийте; • ще раз простежте за своїм диханням, дихайте повільно, через ніс; вдихніть, затримайте дихання і знову повільно — видих, плечі розслабляйте. Для першої допомоги — цілком достатньо. К. Юнг наголошував — всьому живому Богом відпущено певний час на цій землі, тому прагніть бути щасливим сьогодні, не відкладаючи на завтра. Д. Карнегі з приводу стресових ситуацій писав: "Не потрібно пиляти тирсу!"
Рекомендації Г. Сельє щодо стресів Канадський учений, лікар і біолог Г. Сельє багато років вивчав стреси та їхній вплив на організм людини. Учений дійшов висновку, що людина, яка керуватиметься правилом "поводься так, щоб завоювати любов інших, викликати прихильність і доброзичливість оточення", створить для себе максимум психологічного комфорту й можливості успіху. Так, Г. Сельє пропонує: 1. Прагнучи доброзичливих стосунків, не заводьте дружби з "важкими", нестриманими людьми. 2. У кожному різновиді досягнень є своя вершина, прагніть до неї і будьте задоволені. 3. Цінуйте радість справжньої простоти життєвого устрою. 4. З якою б життєвою ситуацією ви не зіткнулися, подумайте, чи варто боротися. 5. Постійно зосереджуйте свою увагу на світлих сторонах життя. Кращий шлях зменшити стресовість — відволіктися. 6. Навіть після нищівної поразки боротися з гнітючими думками найкраще з допомогою спогадів про минулі успіхи. Це сприяє встановленню віри у себе. 7. Якщо вас чекає неприємна справа, не відкладайте її. 8. Не забувайте, що немає готового рецепту успіху, що був би придатний для всіх. Всі ми різні, наші проблеми теж різні. Дослідження наслідків стресу Довготривалий стрес негативно впливає на організм, особливо на функцію серцево-судинної системи. Підвищена концентрація так званих "гормонів стресу" - адреналіну та норадреналіну, прямим шляхом діє на серце, кровоносні судини та спричиняє розвиток артеріальної гіпертензії, збільшення рівня холестерину та глюкози в крові. Загальновідомі методи боротьби зі стресом - алкоголь, паління, неправильне харчування мають негативні наслідки для здоров’я та погіршують опір організму несприятливим чинникам навколишнього середовища. Не дивлячись на погану репутацію, стрес є однією з систем захисту організму, однією з найкращих систем. Коли ми відчуваємо небезпеку, в організмі відбувається викид адреналіну і інших хімічних речовин, які роблять нас більш готовими до несподіванок, піднімають наш тиск, збільшують сили, швидкість і час реагування.
Це добре, якщо небезпека вимагає фізичних дій. На жаль, наш організм не відрізняє фізичної небезпеки від розумової напруги. Коли ми нервуємо з приводу того, наприклад, що наближається термін здачі роботи, в організмі може відбутися такий же викид певних хімічних речовин, як в мить, коли ми бачимо автомобіль, що насувається на нас. І якщо ми не зможемо «спалити» ці хімічні речовини, розвинувши фізичну діяльність, вони проникнуть в кров і почнуть створювати проблеми. Дослідження показали, що стрес може привести до ослаблення імунної системи. В ході одного з досліджень 266 спостережуваних, більшості з яких було близько 30 років, піддали дії вірусу, що викликає нежить, а потім подивилися, хто з них захворів. Виявилось, що серед хворих у 28,6% були невеликі ознаки стресу, натомість захворіли 42,4% людей з високим рівнем стресу. У чому причина? У тому, що стрес може перешкоджати клітинам, присутнім в крові, протидіяти хворобі. Інші дослідження показали, що у жінок, які погано справляються із стресом, частіше утворюються небезпечні жирові відкладення у ділянці живота. До настання менопаузи жінки добре захищені від проблем з серцем. Цей захист забезпечує естроген, який не дає утворюватися бляшкам на стінках артерій. Але після того, як вироблення естрогену припиняється, ризик розвитку серцевих нападів у жінок стає таким же як у чоловіків. Саме в цей час дія стресу може виявитися особливо руйнівною. Стрес приводить до збільшення частоти серцевих скорочень, до підвищення тиску, в результаті відбуваються зміни в кровоносних судинах, кров швидше згущується. Стрес може змінювати характер взаємодії між холестерином і стінками артерій і привести до посилення утворення бляшок. Найбільш типовими стресорами сьогоднішнього часу є: виробничі стресори (інформаційні перевантаження, робота з великою часткою відповідальності в умовах дефіциту часу і ін.); стресори психосоціальної мотивації (різного роду змагання, конкурси, захист диплома, складання іспиту); стресори перемог і поразок (у кар'єрі, спорті, особистому житті); стресори відокремлення (конфліктні ситуації, сварки, загроза і ін.); стресори обмежень (різні захворювання, тюремна ізоляція, сексуальна дисгармонія, голод); фізичні стресори (хірургічні втручання, медичні процедури, травми, фізичні навантаження); інформаційні стресори (повідомлення в засобах масової інформації про війни, катастрофи, тероризм); стресори, пов'язані з політичними подіями останнім часом, нестабільним економічним станом, безробіттям, невпевненістю в завтрашньому дні. Наслідком всіх вище перелічених стресорів стали так званий синдром хронічної втоми (схожість симптоматики з простудним захворюванням, „ грип молодих кар'єристів ”), психосоматичні захворювання, що зустрічаються в практиці лікарів загального профілю, і психічні розлади невротичного рівня. Оптимальними методами подолання стресу є: навчання стратегіям, направленим на вирішення проблем, а не втечу від них; отримання навиків конструктивного між особового спілкування; оволодіння прийомами м'язової релаксації, технікою НЛП і інше. Захворювання внутрішніх органів і систем організму, що виникають унаслідок дії стресових чинників, отримали назву психосоматичних. Найбільш відомі з них: бронхіальна астма, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, неспецифічний виразковий коліт, гіпертонічна хвороба, мігрень, цукровий діабет, тиреотоксикоз, ревматоїдний артрит, кропив'янка, нейродерміт, псоріаз, багато сексуальних розладів, а також порушення менструального циклу у жінок, клімактеричний синдром і так далі Не дивлячись на те, що всі ці хвороби мають різну етіологію, їх об'єднує цілий ряд загальних ознак: Початок захворювання провокується психогенними чинниками (психічна травма, емоційний стрес), дія яких може бути короткочасною (смерть близької людини), досить тривалою (конфлікт в сім'ї, на роботі, хвороба близької людини) або хронічною (наявність нерозв'язних проблем із-за особових особливостей, комплексу неповноцінності, потворності). Не тільки початок захворювання пов'язаний із стресовою ситуацією, але і будь-яке загострення або рецидив хвороби. Психосоматичні розлади зазвичай протікають фазний, і їх загострення в тому або іншому ступені носять сезонний характер. Психосоматичні хвороби виникають у осіб з генетичною і конституціональною схильністю. Один і той же емоційний стрес викликає у різних людей різні реакції і захворювання. Ця відмінність визначається не тільки генетичною схильністю до певних захворювань, але і характерологічними особливостями. Якщо у особи запальною, збудливою, схильною до агресивних реакцій і вимушеною їх стримувати, зазвичай підвищується артеріальний тиск, то у людини соромливого, вразливого, з комплексом неповноцінності відповіддю на емоційний стрес може бути розвиток неспецифічного виразкового коліту. Психосоматичні хвороби - це хвороби порушеної адаптації (пристосування, захисту) організму.
Вони виникають, коли дія зовнішнього чинника настільки інтенсивна, що захисні сили організму не справляються із стресом. Межа між реакцією адаптації і хворобою умовна і залежить від сили, тривалості самого впливаючого чинника, від психологічного і фізичного стану людини.[33] Зв'язок між психікою і тілом здійснюється через вегетативну нервову систему і виявляється у вигляді різних вегето-судинних реакцій. Психогенна ситуація, як провокуючий чинник, запускає спочатку загальну неспецифічну реакцію адаптації. Найчастіше зустрічаються три типи таких реакцій: 1. Реакція з боку органів виділень - пітливість, блювота, прискорене сечовипускання, пронос («ведмедяча хвороба») - виникає при хвилюванні перед іспитом, відповідальною доповіддю і так далі 2. Температурна реакція. Підвищення температури часто спостерігається у дітей в будь-якій стресовій ситуації (прорізання зубів, сильний плач, перевтома). Температурна реакція характерна і для деяких жінок, причому в тривалий психотравмуючій ситуації може триматися субфебрилітет. 3. Реакція з боку серцево-судинної системи у вигляді серцевих спазмів, підвищення артеріального тиску, прискореного серцебиття. Такі неспецифічні реакції можуть супроводжуватись тривогою або страхом. При повторних діях психогенних чинників або в умовах тривалої психотравмуючої ситуації у відповідь реакція на стрес набуває специфічності у вигляді поразки окремих органів і систем організму. Зазвичай вражається орган-«мішень», що має до цього спадкову схильність. На початковому етапі соматичні розлади функціональні і у ряді випадків маскують або «зашторюють» психічні захворювання (невротичні розлади, депресії). Надалі хвороба приймає стійкий або навіть необоротний характер, що затрудняє її лікування. Особливості розвитку психосоматичних хвороб диктують необхідність комплексного підходу до лікування. Перш за все необхідно купірувати безпосередньо сомато-вегетативну реакцію організму (під'їм пекло, біль в серці і тому подібне). Потім необхідно приєднати психотропні засоби (транквілізатори, антидепресанти, снодійні, ноотропи), опосередковано стабілізуючі фізичні функції. Особливе місце в комплексній терапії психосоматичних захворювань відводиться психотерапії направленій на навчання регуляції функцій, корекцію особових рис хворого, його поведінкових реакцій, підвищення адаптаційного потенціалу і особових ресурсів, дозвіл психотравмуючій ситуації, врегулювання взаємин в сім'ї і так далі Найбільш ефективні аутогенне тренування, раціональна терапія, когнітивна психотерапія. Тільки весь лікувальний комплекс може сприяти одужанню. Для втілення цього комплексу в життя потрібна консультація і допомога психіатра, психотерапевта або психоневрології. Прекрасним засобом профілактики і усунення стресу є фітопрепарати. Це лікарські засоби, що отримуються виключно з рослинної сировини, цілої рослини або його екстракту і що застосовуються для лікування. По своїй хімічній природі більшість рослин близькі організму людини. Вони легко засвоюються, включаються в біохімічні процеси і не токсичні. Переважну більшість з них мають унікальні властивості. Їх відрізняє хороша переносимість, дуже рідкісний розвиток негативних побічних реакцій навіть при тривалому використанні.
До заспокійливих фітопрепаратів відносять м'яту, мелісу, корінь валеріани, фенхель (плоди), манжету, мати-й-мачуху, хміль, кріп, материнку. Основним з фармакологічних дій даних рослин є підвищення резистентності організму і, зокрема, нервової системи до ушкоджуванних стресових дій. Перевагою використання фітопрепаратів є те, що при їх розумному поєднанні з синтетичними засобами підвищується терапевтичний ефект лікування. А детоксикационні властивості і виражену протиотруйну дію рослин знижує токсичність медикаментів, частоту побічних ефектів і медикаментозних хвороб. Слід врахувати, проте, що при неправильному застосуванні навіть трави можуть викликати ускладнення, тому перед початком їх застосування необхідно проконсультуватися з доктором. Психотерапевтична та соціально-психологічна допомога постраждалим повинна базуватися на наступних положеннях. Системність та багаторівневість впливу. Принцип має на увазі орієнтованість психотерапії одразу у трьох основних напрямках, у кожному з котрих виділяється декілька рівнів. Перший напрямок — біологічний. У ньому виділено п’ять рівнів: організму, функціональних систем, фізіологічних систем(системи органів, на які безпосередньо спрямовуються психотерапевтичні впливи), органів, окремих груп клітин. Другий напрямок — психологічний (психічний). Він включає до себе три рівні: особистісний (вищий та тотальний рівень даного напрямку, що передбачає корекцію особистісних установок, системи моральних цінностей), сфер психіки (сприйняття, емоцій, пам’яті, мислення та інших), окремих якостей сфер психіки (наприклад, укріплення та потенціювання впевненості, спокою, витримки). Третій напрямок психотерапії — соціальний, що передбачає макросоціальну, мікросоціальну реадаптацію особистості (відновлення або корекція рольових позицій взагалі та у родині, інших мікросоціальних групах), аутореабілітації.
